Хто ми

Дивитися відкрито у вічі дійсності; не шукати лінії найменшого опору; називати речі своїми іменами; говорити масам правду, якою б гіркою вона не була; не боятися перешкод; бути вірним у малому, як і великому; спиратися на логіку класової боротьби; дерзати, коли настає час дії, – такими є правила Четвертого Інтернаціоналу.

— Лев Троцький

Більшовицька тенденція (БТ) – це революційна соціалістична організація, яка виникла в 1982 році як «Зовнішня тенденція ІСТ» (Інтернаціональної спартакістської тенденції – сьогодні Інтернаціональна комуністична ліга). Після кількох років боротьби проти політичного виродження спартакістської тенденції, в 1985 році БТ дійшла висновку, що немає розумних перспектив реформування ІСТ, і почала публічну діяльність як Більшовицька тенденція, видаючи журнал («1917») і продовжуючи публікацію «Троцькістського бюлетеня». У 1990 році БТ об’єдналася з новозеландською Permanent Revolution Group (PRG), а потім із німецькою Gruppe IV. Internationale (GIVI) і стала Інтернаціональною більшовицькою тенденцією (ІБТ). Це об’єднання розпалося 2018 року після десятиліття безплідної боротьби з угрупованням, очолюваним колишніми членами PRG, щодо питання «російського імперіалізму». Існували також серйозні розбіжності з приводу того, чи слід ставати на бік ісламістських режимів у Єгипті та Туреччині проти спроб їхнього повалення. Ці суперечки задокументовані в статтях «Чи є Росія імперіалістичною?» і «Марксизм та ісламська реакція».

Наступний текст – це уривок із документа БТ «За троцькізм!», спочатку опублікованого в 1987 році:

Троцькізм – це революційний марксизм нашого часу, політична теорія, що сформувалася на основі накопиченого досвіду більш ніж півторавікової пролетарської комуністичної політики. Вона підтвердилася в позитивному сенсі в Жовтневій революції 1917 року, найбільшій події сучасної історії, а потім в основному негативному. Після бюрократичного задушення більшовицької партії і Комінтерну сталіністами, традиція ленінізму, тобто практика і програма російської революції, була продовжена Лівою опозицією і тільки нею.

Троцькістський рух зародився у боротьбі за революційний інтернаціоналізм проти реакційної/утопічної концепції «соціалізму в одній країні». Необхідність революційної організації на міжнародній основі виникає із самої організації капіталістичного виробництва. Революціонери на кожній національній території повинні керуватися стратегією міжнародного масштабу, яка може бути розроблена лише шляхом створення міжнародного керівництва робітничого класу. Патріотизму буржуазії та її соціал-демократичних і сталінських лакеїв троцькісти протиставляють безсмертне гасло Карла Лібкнехта: «Головний ворог – у власній країні!». Ми стоїмо на основних програмних позиціях, прийнятих установчою конференцією Четвертого Інтернаціоналу у 1938 році, а також на перших чотирьох конгресах Комуністичного Інтернаціоналу та на революційній традиції Маркса, Енгельса, Леніна, Люксембург та Троцького.

Кадри Четвертого Інтернаціоналу за межами Північної Америки були значною мірою винищені або розсіяні під час Другої світової війни. Інтернаціонал виявився остаточно політично знищеним паблоїстським ревізіонізмом на початку 1950-х років. Ми не нейтральні щодо розколу 1951-1953 років – ми на боці Міжнародного комітету (МК) проти паблоїстського Міжнародного секретаріату (МС). Боротьба МК була глибоко помилковою як з точки зору політичної структури, так і з точки зору реалізації. Проте, зрештою, прагнення МК протистояти розчиненню троцькістських кадрів у сталінісській і соціал-демократичній партіях (як пропонував Пабло) та захист необхідності свідомого чинника в історії, зробили його якісно вищим за ліквідаторське МС.

У МК найважливішою секцією була американська Соціалістична робітнича партія (СРП). Це також була найсильніша секція на момент заснування Інтернаціоналу. Вона отримала переваги від безпосереднього співробітництва з Троцьким і мала керівні кадри, що сягають ранніх років Комінтерну. Політичний крах СРП як революційної організації, що ознаменувався її некритичним ентузіазмом з приводу кастроїзму на початку 1960-х років і завершився переходом на бік паблоїстів в 1963 році, став величезним ударом по світовому троцькізму.

Ми солідарні із боротьбою Революційної тенденції СРП (попередниці Спартакістської Ліги/США) за захист революційної програми від центристського об’єктивізму більшості. Ми стоїмо на троцькістських позиціях, які захищала та розвивала революційна Спартакістська ліга у наступні роки. Проте під тиском двох десятиліть ізоляції та розчарування, сама СЛ якісно виродилася в гротескно-бюрократичну та відверто культистську групу політичних гангстерів, які, незважаючи на залишкову здатність до цинічного «ортодоксального» літературного позерства, демонструють постійне прагнення відступати під тиском. «Інтернаціональна спартакістська тенденція» сьогодні в жодному важливому аспекті політично не перевершує жодного з дюжини чи більше псевдотроцькістських «інтернаціоналів», які претендують на звання Четвертого Інтернаціоналу.

Розкол кількох історичних претендентів на троцькістську спадкоємність, а також труднощі та загальний дрейф праворуч інших, відкривають потенційно благодатний період для політичної переоцінки та реорганізації серед тих, хто не вірить, що шлях до соціалізму лежить через британську Лейбористську партію, капіталістично-реставраціоністську «Солідарність» Леха Валенси чи чилійський Народний фронт. Ми наполегливо прагнемо брати участь у процесі міжнародного об’єднання революційних кадрів на основі програми справжнього троцькізму, як кроку до давно назрілого відродження Четвертого Інтернаціоналу, Всесвітньої партії соціалістичної революції.